Олександра Рибицька: "Вуличний музикант - це не робота, це стан душі."

Якщо місто не має своїх вуличних музикантів - воно не має власного духу. На щастя, у нас із цим все добре: щовечора середмістя Вінниці наповнюється мелодіями різних музичних інструментів. Я вирішила поспілкуватися з дівчиною, яка грає на скрипці для вінничан. Олександра Рибицька, далі.

• Відколи і наскільки часто ти граєш на вулицях міста?
• Граю протягом 1 року. Наскільки часто...Все залежить від настрою. Іноді навчання в музичному училищі дійсно виснажує, в таких випадках я іду на вулиці міста, аби просто забути про проблеми. Зазвичай вінницькі музиканти грають на свята, адже людей більше, мені це не потрібно. Так приємно побачити посмішку людини, яка кудись поспішає.
• На яких локаціях ти зазвичай граєш?
• В парках. Козицького чи Горького - там дуже комфортно і людно
• Чи є якісь секрети як привабити перехожих?
• Я помітила, що люди зупиняються, коли знають пісню. Тому я просто слідкую за трендами у сфері музики. Загалом експериментую з аранжуванням пісень, адже на скрипці багато чого прикольного можна придумати.
• У середньому, скільки заробляє музикант?
• Вуличний музикант - це не робота, це стан душі. Тому не дуже люблю такі питання. Все залежить від часу, коли ти граєш. Зрозуміло, що ввечері більше людей і більший прибуток. Точну цифру не можу сказати😊
• Ти грала в інших містах України?
• На жаль, ні. Хоча коли приїжджаєш в Одесу, Київ, Львів - надихаєшся музикантами і вже хочеш брати інструмент до рук. Поки що не виступала за межами Вінниці. Але ще не вечір😊
• Як ти наважилася виступати перед незнайомими людьми? Чи пам'ятаєш свій перших вихід?
• На початку був страх. Грати на вулицях міста було моєю мрією, але перебороти себе ніяк не могла. Мене підтримували мої друзі. Перші свої композиції я грала їм. Коли вони критикували або схвалювали мою гру, мені було легше. Одного разу ми гуляли компанією, я була зі скрипкою і вони попросили мене зіграти щось. Я не довго думаючи погодилась і так вийшло, що навіть деякі перехожі зупинялися, аби послухати. Потім з кожним разом все менше і менше переживань.

Олександрі 18 років. Вона навчається у Вінницькому коледжі культури і мистецтв імені М.Д. Леонтовича

Валерія Поліщук